2. list Korinťanom

1 (UKR) Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
1 (ROH) Či zase začíname sami seba odporúčať? Alebo či azda potrebujeme, jako niektorí, odporúčajúcich listov na vás alebo od vás odporúčajúcich?

2 (UKR) Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
2 (ROH) Naším listom ste vy, napísaným v našich srdciach, ktorý znajú a čítajú všetci ľudia,

3 (UKR) (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служенне наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця.
3 (ROH) a vidieť zjavne na vás, že ste listom Kristovým, nami prislúženým, napísaným nie černidlom, ale Duchom živého Boha, nie na kamenných doskách, ale na doskách srdca mäsitých.

4 (UKR) Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,
4 (ROH) A takú dôveru máme skrze Krista k Bohu.

5 (UKR) бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
5 (ROH) Nie že by sme boli dostatoční sami od seba niečo pomyslieť, ako sami zo seba, ale naša dostatočnosť je z Boha,

6 (UKR) котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
6 (ROH) ktorý nás aj učinil dostatočných za služobníkov novej smluvy, nie litery, ale Ducha, lebo litera zabíja, ale Duch oživuje.

7 (UKR) Коли ж служенне смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої,
7 (ROH) A jestli služba smrti, v literách, vyrytá na kameňoch, bola slávna, takže nemohli synovia Izraelovi hľadieť do tvári Mojžišovej pre slávu jeho tvári, pominuteľnú,

8 (UKR) як же не більше служенне духа буде в славі?
8 (ROH) jako by potom nemala byť služba Ducha slávna!

9 (UKR) Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою?
9 (ROH) Lebo ak bola služba odsúdenia slávna, služba spravedlivosti je o mnoho slávnejšia!

10 (UKR) Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
10 (ROH) Ba zrovna ani nebolo oslávené, čo bolo oslávené, v tej čiastke, v službe odsúdenia, pre svrchovanú slávu nasledujúcej služby Ducha.

11 (UKR) Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
11 (ROH) Lebo ak to pominuteľné skrze slávu, tým viac to, čo trvá, v sláve.

12 (UKR) Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
12 (ROH) Majúc tedy takú nádej používame veľkú smelosť,

13 (UKR) а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
13 (ROH) a nie ako Mojžiš, ktorý kládol zásteru na svoju tvár, aby nehľadeli synovia Izraelovi na koniec toho, čo išlo pominúť.

14 (UKR) Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
14 (ROH) Ale ich mysle sa zatvrdily, lebo až do dnešného dňa zostáva tá istá zástera pri čítaní starej smluvy neodostretá, lebo sa Kristom odstraňuje.

15 (UKR) Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
15 (ROH) Ale až do dnes, kedykoľvek sa číta Mojžiš, leží zástera na ich srdci;

16 (UKR) Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
16 (ROH) ale hneď, ako by sa obrátilo k Pánovi, vôkol sa odníma zástera.

17 (UKR) Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.
17 (ROH) A Pán je Duch, a kde je Duch Pánov, tam je sloboda.

18 (UKR) Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.
18 (ROH) No, my všetci odostretou tvárou vzhliadajúc sa v sláve Pánovej sťa v zrkadle meníme sa na ten istý obraz, od slávy v slávu, jako od Ducha Pánovho.