Skutky apoštolov

Biblia - Sväté písmo

(UKR - Ukrajinský preklad)

Sk 7, 1-61

1 Каже тодї архиєрей: Чи справді се так? 2 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані, 3 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу. 4 Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете. 5 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини. 6 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років. 7 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому. 8 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів. 9 А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог, 10 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю. 11 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші. 12 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш. 13 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів. 14 Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ. 15 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші, 16 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого. 17 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ$$ 17 намножувавсь у Єгиптї, 18 аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа. 19 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими. 20 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його. 21 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина. 22 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах. 23 Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. 24 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина. 25 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасенне; вони ж не зрозуміли. 26 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного? 27 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами? 28 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина? 29 Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів. 30 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Сипаєм ангел Господень у поломї огняного куща. 31 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннвм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него: 32 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись. 33 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята. 34 Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннв його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет. 35 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі). 36 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років. 37 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте. 38 Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Сипаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам. 39 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет, 40 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним. 41 І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх. 42 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв? 43 Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона. 44 Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив. 45 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових. 46 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового. 47 Соломон же збудував йому храм. 48 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк: 49 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого? 50 Хиба не моя рука зробила се все? 51 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви. 52 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались. 53 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його. 54 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него. 55 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога, 56 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога. 57 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него, 58 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом, 59 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій. 60 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.

Verš 3

і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.

Gn 12:1 -

Verš 5

І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини.

Gn 12:7 -

Gn 13:15 -

Verš 6

Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.

Gn 15:13 -

Gn 15:16 -

Ex 12:40 -

Gal 3:17 - Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє.

Verš 7

А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому.

Gn 15:16 -

Ex 3:12 -

Verš 8

І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.

Gn 17:10 -

Gn 21:2 -

Gn 25:24 -

Gn 29:32 -

Gn 30:5 -

Gn 35:23 -

Verš 9

А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог,

Gn 37:4 -

Gn 37:28 -

Ž 105:17 -

Verš 10

і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.

Gn 41:40 -

Verš 11

Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.

Gn 41:54 -

Ž 105:16 -

Verš 12

Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш.

Gn 42:1 -

Verš 13

А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів.

Gn 45:4 -

Verš 15

Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,

Gn 46:5 -

Gn 49:33 -

Verš 16

і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.

Gn 50:13 -

Ex 13:19 -

Joz 24:32 -

Gn 23:16 -

Verš 17

Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ$$

Ex 1:7 -

Ž 105:24 -

Verš 20

Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його.

Ex 2:2 -

Ex 6:20 -

Nm 26:59 -

1Krn 23:13 -

Heb 11:23 - Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяці від батьків своїх, коли виділи вони, що дитина гарна, і не злякались повеління царського.

Verš 23

Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

Ex 2:11 -

Verš 24

І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина.

Ex 2:11 -

Verš 26

Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?

Ex 2:13 -

Verš 27

Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?

Sk 7:35 - Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).

Ex 2:14 -

Mt 21:23 - А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю вдасть?

Sk 4:7 - і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?

Verš 30

А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Сипаєм ангел Господень у поломї огняного куща.

Ex 3:2 -

Verš 32

Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.

Ex 3:6 -

Mt 22:32 - Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

Heb 11:16 - Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.

Verš 33

Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.

Joz 5:15 -

Verš 36

Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років.

Ex 7:1 -

Ex 8:1 -

Ex 9:1 -

Ex 10:1 -

Ex 11:1 -

Ex 13:1 -

Ex 14:1 -

Ex 16:1 -

Dt 1:3 -

Verš 37

Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.

Dt 18:15 -

Dt 18:18 -

Jn 1:45 - Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.

Sk 3:22 - Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.

Mt 17:5 - Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

Verš 38

Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Сипаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.

Ex 19:3 -

Gal 3:19 - Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.

Verš 40

говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним.

Ex 32:1 -

Verš 42

Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?

Am 5:25 -

Verš 43

Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.

Am 5:26 -

Verš 44

Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.

Ex 25:40 -

Heb 8:5 - котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі."

Verš 45

Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових.

Joz 3:14 -

Verš 46

Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.

1Sam 16:1 -

Ž 89:20 -

Sk 13:22 - А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.

2Sam 7:2 -

1Krn 17:1 -

Ž 132:5 -

Verš 47

Соломон же збудував йому храм.

1Kr 6:1 -

1Krn 17:12 -

Verš 48

Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:

1Kr 8:27 -

Sk 17:24 - Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї. Господь, не в рукотворних храмах домує,

Verš 49

Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?

2Krn 6:33 -

Iz 66:1 -

Mt 5:34 - Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсім: нї небом, бо воно престол Божий;

Mt 23:22 - І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.

Verš 50

Хиба не моя рука зробила се все?

Gn 1:4 -

Verš 51

Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.

Neh 9:16 -

Jer 6:10 -

Verš 53

Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.

Ex 19:3 -

Ex 24:3 -

Jn 7:19 - Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?

Heb 2:2 - Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,

Verš 58

і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,

1Kr 21:13 -

Lk 4:29 - і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.

Sk 22:20 - І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.

Verš 59

і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.

Ž 31:5 -

Lk 23:46 - І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

Verš 60

Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.

Mt 5:44 - Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;

Lk 23:34 - Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

1Kor 4:12 - і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;

Sk 7,2-53 - Štefan v tejto veľkej reči podáva prehľad dejín spásy, ktorých stredobodom je Kristus.

Sk 7,3 - Porov. Gn 12, 1.

Sk 7,6 - Porov. Gn 15, 13 n.

Sk 7,16 - Údaje tohto verša sa nezhodujú s údajmi Starého zákona. Zamieňa jaskyňu Makpelu, kúpenú Abrahámom (Gn 23, 2–20), s poľom, ktoré kúpil Jakub v Sicheme (Gn 33, 18–19), ako aj pochovanie Jakuba v Makpele (Gn 50, 7–13) s pochovaním Jozefa v Sicheme (Joz 24, 32). Táto zámena odráža ústne podanie, pravdepodobne samaritánske.

Sk 7,18 - Porov. Ex 1, 8.

Sk 7,35 - Porov. Ex 2, 14. V Starom zákone sa prísne nerozlišovalo medzi Božím zjavením a anjelom, a preto často ide o Božie zjavenie, ako aj v tomto prípade (porov. Ex 3, 2. 4.).

Sk 7,37 - Porov. Dt 18, 15.

Sk 7,42-43 - "Nebeské zástupy" sú nebeské telesá, ktoré uctievali pohania. (porov. Am 5, 25–27).

Sk 7,49 - Porov. Iz 66, 1–2.

Sk 7,51 - "Neobrezané srdce a uši" bol výraz, ktorým sa označovalo také konanie a reč, ktoré boli v protiklade so svedomím.