Verš 1
Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
Mt 26:6 - Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
Mk 14:3 - А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
Lk 7:37 - І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира,
Jn 11:2 - Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.
Verš 5
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
Mk 14:5 - Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй.
Verš 6
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
Jn 13:29 - Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.
Verš 7
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
Mk 14:8 - Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє.
Verš 8
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
Dt 15:11 -
Mt 26:11 - Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
Mk 14:7 - Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
Verš 9
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
Jn 11:44 - І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.
Verš 12
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
Mt 21:8 - Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
Mk 11:8 - Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.
Lk 19:36 - Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі.
Verš 13
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
Ž 118:26 -
Verš 15
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
Iz 62:11 -
Za 9:9 -
Mt 21:5 - Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
Verš 19
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
Jn 11:47 - Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.
Verš 20
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
Sk 8:27 - І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;
Verš 21
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
Jn 1:44 - Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.
Verš 23
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
Jn 13:32 - Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.
Jn 17:1 - Се глаголав Ісус, і вняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.
Verš 24
Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
1Kor 15:36 - Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре.
Verš 25
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її.
Mt 10:39 - Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.
Mt 16:25 - Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.
Mk 8:35 - Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
Lk 9:24 - Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.
Lk 17:33 - Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.
Verš 26
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
Jn 14:3 - І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.
Jn 17:24 - Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.
Verš 27
Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
Mt 26:37 - І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
Mk 14:34 - і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте.
Lk 22:44 - І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
Verš 30
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
Jn 11:42 - Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.
Verš 31
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
Jn 16:11 - за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.
Ef 2:2 - в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,
Jn 14:30 - Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.
Kol 2:15 - (і) роздягти князівства і власти, вивів на дивовижу сьмілпво, побідивши їх на йому
Verš 32
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
Nm 21:9 -
2Kr 18:4 -
Jn 3:14 - І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,
Jn 8:28 - Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
Verš 34
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ?
2Sam 7:16 -
1Krn 22:10 -
Ž 45:6 -
Ž 89:36 -
Ž 110:4 -
Iz 9:6 -
Jer 23:6 -
Ez 37:26 -
Dan 2:44 -
Dan 7:14 -
Dan 7:27 -
Mi 4:7 -
Heb 1:8 - Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.
Verš 35
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Jn 12:46 - Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував.
Jn 1:9 - Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.
Jn 8:12 - Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
Jn 9:5 - Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.
Jer 13:16 -
Ef 5:8 - Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїта сьвітла:
1Sol 5:4 - Ви ж, браттє, не в темряві, щов той день як злодій, захопив вас.
Verš 38
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
Iz 53:1 -
Rim 10:16 - Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?
Verš 40
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
Iz 6:9 -
Ez 12:2 -
Mt 13:14 - І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
Mk 4:12 - щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи.
Lk 8:10 - Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.
Sk 28:26 - глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:
Rim 11:8 - (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
Verš 41
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
Iz 6:1 -
Verš 42
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
Jn 7:13 - Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.
Jn 7:48 - Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?
Jn 9:22 - Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.
Verš 43
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
Jn 5:44 - Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте?
Verš 45
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
Jn 10:30 - Я і Отець одно.
Jn 14:9 - Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?
Verš 46
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував.
Jn 12:35 - Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Iz 42:6 -
Iz 49:6 -
Jn 1:9 - Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.
Jn 8:12 - Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
Jn 9:5 - Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.
Sk 13:47 - Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасенне до краю землї.
Verš 47
І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
Jn 3:17 - Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.
Jn 9:39 - І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.
Verš 48
Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
Jn 3:18 - Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.
Jn 8:24 - Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
Mk 16:16 - Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.
Verš 49
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
Dt 18:18 -
Jn 3:11 - Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкувмо; а сьвідкування нашого не приймаєте.
Jn 5:20 - Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались.
Jn 7:16 - Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.
Jn 8:28 - Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.
Jn 14:10 - Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.
Jn 14:24 - Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.
Jn 16:13 - Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.
Jn 12,1-8 - Mt 26, 6-13; Mk 14, 3-9.
Jn 12,1 - Ježiš sa v Efraime zdržal iba niekoľko dní a cez Jericho prešiel do Betánie.
Jn 12,3 - Libra - funt - mala váhu asi 330g.
Jn 12,7 - Zmysel textu je nejasný. Mária nevedomky urobila na Kristovom tele skutok milosrdenstva, keď ho pomazala vzácnym olejom. - Toto pomazanie je iné ako to, o ktorom píše Lukáš. (7, 36 a n.).
Jn 12,12-19 - Mt 21, 1-11; Mk 11, 1-11; Lk 19, 28-40.
Jn 12,13 - Ž 118, 26.
Jn 12,15 - Zach 9, 9.Takto charakterizuje prorok Zachariáš Mesiáša - Kráľa. Bude ponížený a skromný. Ježiš tým, že si vybral tento spôsob vstupu do Jeruzalema, vzťahoval na seba toto proroctvo a prejavil sa ako Mesiáš - Kráľ.
Jn 12,20-21 - Gréci, ktorí chceli vidieť Ježiša, boli obrátení pohania. Verili v pravého Boha a pri príležitosti veľkonočných sviatkov prišli do Jeruzalema priniesť obety.
Jn 12,25 - Pozri poznámku k Mt 10, 39.
Jn 12,26 - Ježiš tu opakuje učenie, ktoré už predtým viackrát predniesol (porov. Mt 10, 38-39; Mk 8, 34-37; Lk 14, 26-27). Ak niekto chce byť s ním v sláve, musí ho nasledovať na krížovej ceste.
Jn 12,27 - Spasiteľ mal ľudskú dušu ako my, s celým obsahom šľachetných citov. Preto ho myšlienka na blízke umučenie a smrť hlboko a bôľne rozochvela. Ale poslušne sa chce podrobiť Otcovej vôli (porov. Mt 26, 36-46; Mk 14, 32-42; Lk 22, 40-46), lebo práve na to prišiel na svet, aby utrpením a smrťou vykúpil ľudstvo.
Jn 12,28 - Ten istý hlas, hlas Otca, ktorý bolo počuť pri Ježišovom krste a pri jeho premenení, prichádza aj teraz svedčiť v prospech milovaného Syna.
Jn 12,31-32 - Ježiš svojou smrťou na kríži láme nadvládu kniežaťa tohto sveta, diabla. Oddeľovaním dobrých od zlých sa začína súd. Ukrižovaný Kristus neodolateľne tiahne k sebe, do náručia svojej lásky, všetkých, čo majú úprimné srdce.
Jn 12,37-50 - V tejto časti Ján zhŕňa Ježišovo verejné účinkovanie a odhaľuje príčinu nevery Židov.
Jn 12,38 - Iz 53,1.
Jn 12,40 - Iz 6,10.Izaiáš tu nehovorí, aby neverili, iba predpovedá, že nebudú veriť. Pozri poznámku k Mk 4,12.
Jn 12,48 - Ježiš prišiel spasiť, nie súdiť. Preto ľudia sa sami odsúdia svojím postojom ku Kristovmu slovu. Jeho slovom budú súdení.
