výhody registrácie

Evanjelium podľa Lukáša

Biblia - Sväté písmo

(UKR - Ukrajinský preklad)

Lk 6, 1-49

1 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках. 2 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу? 3 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним: 4 як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам? 5 І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи. 6 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха. 7 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него. 8 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв. 9 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти? 10 І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга. 11 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові. 12 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу. 13 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав: 14 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея, 15 Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота, 16 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником; 17 і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх, 18 і мучені від духів нечистих; і спїляли ся. 19 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх. 20 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. 21 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь. 22 Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого. 23 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх. 24 Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу. 25 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете. 26 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх. 27 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, 28 благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших. 29 Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони. 30 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея. 31 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм. 32 І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять. 33 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять. 34 І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. 35 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих. 36 Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден. 37 І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено. 38 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам. 39 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть ? 40 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його. 41 Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш? 42 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого. 43 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий. 44 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду. 45 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його. 46 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю? 47 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: 48 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї. 49 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.

Lk 6, 1-49





Verš 1
І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.
Dt 23:25 -
Mt 12:1 - Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.
Mk 2:23 - І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.

Verš 2
Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?
Ex 20:10 -

Verš 3
І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним:
1Sam 21:6 -

Verš 4
як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?
Lv 24:9 -

Verš 5
І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи.
Mt 12:8 - Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.
Mk 2:28 - Тим Син чоловічий - Господь і суботи.

Verš 6
І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.
Mt 12:9 - І, пі йшовши звідтіля, увійшов у школу їх.
Mk 3:1 - І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.

Verš 10
І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.
2Sam 13:6 -

Verš 12
Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.
Mt 14:23 - А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.

Verš 13
А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:
Mt 10:1 - І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.
Mk 3:13 - І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него.
Mk 6:7 - І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
Lk 9:1 - Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти.

Verš 17
і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх,
Mt 4:25 - І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.
Mk 3:7 - Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,

Verš 19
І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх.
Mk 5:30 - І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

Verš 20
І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.
Mt 5:2 - і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

Verš 21
Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.
Iz 65:13 -
Iz 61:3 -
Iz 66:10 -

Verš 22
Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого.
Mt 5:11 - Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.
1Pt 2:19 - Се бо угодно перед Богом, кола хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
1Pt 3:14 - Тільки ж, коли б і страждали задля правди, блаженні ви; страху яс їх не бійтесь, анї трівожтесь;
1Pt 4:14 - Коли докоряють вас за імя Христове, - ви блаженні; Дух бо слави й Бога почиває на вас; ними він хулить ся, вами ж прославляєть ся.

Verš 23
Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.
Sk 5:41 - Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
Sk 7:51 - Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.

Verš 24
Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу.
Am 6:1 -
Am 6:8 -

Verš 25
Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.
Iz 65:13 -
Jak 4:9 - Страдайте, сумуйте та плачте сьміх ваш у плач нехай обернеть ся і радість у горе.
Jak 5:1 - Ануте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.

Verš 27
Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,
Ex 23:4 -
Prís 25:21 -
Mt 5:44 - Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;
Rim 12:20 - Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його.
1Kor 4:12 - і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;

Verš 28
благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших.
Lk 23:34 - Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
Sk 7:60 - Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.

Verš 29
Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.
1Kor 6:7 - І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди?

Verš 30
Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея.
Dt 15:7 -
Mt 5:42 - Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.

Verš 31
І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.
Mt 7:12 - Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робить їм; се бо єсть закон і пророки.

Verš 32
І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.
Mt 5:46 - Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?

Verš 34
І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
Dt 15:8 -
Mt 5:42 - Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.

Verš 35
Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.
Mt 5:45 - щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.

Verš 37
І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.
Mt 7:1 - Не судїть, щоб вас не суджено.
Rim 2:1 - Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого).
1Kor 4:5 - Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога,

Verš 38
Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.
Prís 10:22 -
Prís 19:17 -
Mt 7:2 - Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся.
Mk 4:24 - І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

Verš 39
Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть ?
Iz 42:19 -
Mt 15:14 - Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.

Verš 40
Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.
Mt 10:24 - Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.
Jn 13:16 - Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.
Jn 15:20 - Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.

Verš 41
Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш?
Mt 7:3 - Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?

Verš 42
І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.
Prís 18:17 -

Verš 43
Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.
Mt 7:17 - Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий.
Mt 12:33 - Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу.

Verš 44
Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.
Mt 7:16 - Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків?

Verš 45
Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.
Mt 12:35 - Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.
Mt 12:34 - Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.

Verš 46
На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?
Mal 1:6 -
Mt 7:21 - Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.
Mt 25:11 - Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
Lk 13:25 - І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;
Rim 2:13 - (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся.
Jak 1:22 - Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

Verš 47
Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:
Mt 7:24 - Оттим же, всякий, хто слухав сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що вбудував свій будинок на камені;

Lk 6,1-5 - Mt 12, 1-8; Mk 2, 23-28.

Lk 6,5 - Pozri poznámku k Mt 12, 2.

Lk 6,6-11 - Mt 12,9-14; Mk 3,1-6.

Lk 6,12-16 - Mt 10,1-4; Mk 3,13-19.

Lk 6,17-19 - Mt 4,24-25; Mk 3,7-12.

Lk 6,17 - Je možné, že Ježiš nezišiel celkom z vrchu, ale zostal stáť na nižšie položenej časti svahu, ktorá bola rovná a na ktorej sa poslucháči mohli pohodlne usadiť. Netreba tu teda vidieť protirečenie s Mt 5,1.

Lk 6,20-23 - Mt 5,1.3.6.4. 11-12.Lk podáva skrátene Kristovu reč na vrchu. Vyžadoval to jeho cieľ. Obrátencom z pohanstva nebolo potrebné uvádzať časti, ktoré nemali priamy vzťah k nim. Blahoslavenstvá u Mt nie sú bezprostredne zamerané na poslucháčov (hovorí v 3. osobe), kým u Lukáša sa oslovujú priamo poslucháči.

Lk 6,27-35 - Mt 5,39-48.

Lk 6,36-38 - Mt 7, 1-2; Mk 4, 24.

Lk 6,39-42 - Túto časť zložil Lukáš z niektorých vybraných výrokov z Ježišových rečí.

Lk 6,39 - Mt 15, 14.

Lk 6,40 - Mt 10, 24-25; Jn 13, 16; 15, 20.

Lk 6,41-42 - Mt 7, 3-5.

Lk 6,43-45 - Mt 12, 33-35; 7, 16-18.

Lk 6,46-49 - Mt 7, 24-27.