Evanjelium podľa Lukáša

1 (UKR) Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.
1 (ROH) A hovoril aj svojim učeníkom: Bol istý bohatý človek, ktorý mal správcu, a ten bol ohovorený u neho, že mrhá jeho majetok.

2 (UKR) І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником.
2 (ROH) A zavolajúc ho povedal mu: Čo to čujem o tebe? Vydaj počet zo svojej správy, lebo nebudeš môcť ďalej spravovať.

3 (UKR) Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.
3 (ROH) Vtedy povedal správca sám v sebe: Čo urobím, keďže môj pán odníma odo mňa správu? Kopať nevládzem, žobrať sa hanbím.

4 (UKR) Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої.
4 (ROH) Viem, čo urobím, aby ma, keď budem odstránený zo správy, prijali do svojich domov.

5 (UKR) І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?
5 (ROH) A zavolajúc si jedného každého z dlžníkov svojho pána povedal prvému: Koľko si dlžen môjmu pánovi?

6 (UKR) Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.
6 (ROH) A on odpovedal: Sto batov oleja. A on mu povedal: Vezmi svoj zápis, sadni rýchle a napíš päťdesiat!

7 (UKR) Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.
7 (ROH) Potom povedal inému: A ty koľkože dlhuješ? A on povedal: Sto korcov pšenice. A povedal mu: Vezmi svoj zápis a napíš osemdesiat!

8 (UKR) І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм.
8 (ROH) A pán pochválil nespravedlivého správcu, že opatrne urobil. Lebo synovia tohoto sveta sú opatrnejší nad synov svetla čo do svojho pokolenia.

9 (UKR) І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
9 (ROH) I ja vám hovorím: Robte si priateľov z nespravedlivého mamona, aby vás, keď sa pominie a nebude už mať pre vás ceny, prijali do večných stánov.

10 (UKR) Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.
10 (ROH) Kto je verný v mále, je verný aj v mnohu; a kto je nespravedlivý v mále, je nespravedlivý aj v mnohu.

11 (UKR) Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?
11 (ROH) Ak tedy neboli ste verní v nespravedlivom mamone, ktože vám potom sverí to, čo je pravé?

12 (UKR) І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?
12 (ROH) A jestli ste neboli verní v cudzom, kto vám dá to, čo je vaše?

13 (UKR) Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.
13 (ROH) Niktorí čeľadín nemôže slúžiť dvom pánom, lebo buď jedného bude nenávidieť a druhého milovať, buď jedného sa bude pridŕžať a druhým bude pohŕdať. Nemôžeme slúžiť Bohu aj mamonu.

14 (UKR) Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.
14 (ROH) A počúvali to všetko aj farizeovia, ktorí mali radi peniaze, a posmievali sa mu.

15 (UKR) І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.
15 (ROH) A on im povedal: Vy ste tí, ktorí sa sami robia spravedlivými pred ľuďmi, ale Bôh zná vaše srdcia, lebo to, čo je vysoké u ľudí, je ohavnosťou pred Bohom.

16 (UKR) Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його.
16 (ROH) Zákon i proroci až po Jána: odvtedy sa zvestuje kráľovstvo Božie, a každý sa nasilu tisne do neho.

17 (UKR) Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.
17 (ROH) A ľahšie je, aby sa pominuly nebo i zem, než aby jeden háčik padol zo zákona.

18 (UKR) Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
18 (ROH) Každý, kto prepúšťa svoju ženu a berie si inú, cudzoloží; a každý, kto si berie prepustenú od muža, cudzoloží.

19 (UKR) Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та виеон, і жив дцо-дня пишно.
19 (ROH) A bol nejaký bohatý človek, ktorý sa obliekal v purpur a kment a žil každý deň v radosti a v prepychu.

20 (UKR) Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,
20 (ROH) A bol nejaký chudobný človek, menom Lazar, ktorý ležal pri jeho bráne vredovitý

21 (UKR) і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.
21 (ROH) a žiadal si nasýtiť sa omrvín, ktoré padaly so stola boháča. Ale ešte aj psi prichádzali a lízali jeho vredy.

22 (UKR) Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його.
22 (ROH) A stalo sa, že chudobný človek zomrel a bol zanesený od anjelov do lona Abrahámovho. A zomrel aj boháč, a pochovali ho.

23 (UKR) І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його.
23 (ROH) Potom v pekle, v mukách, pozdvihnul svoje oči a videl Abraháma zďaleka a Lazara v jeho lone.

24 (UKR) І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.
24 (ROH) Vtedy zavolal boháč a povedal: Otče Abraháme, zmiluj sa nado mnou a pošli Lazara, aby omočil koniec svojho prsta vo vode a ovlažil môj jazyk, lebo sa mučím v tomto plameni.

25 (UKR) Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся.
25 (ROH) A Abrahám povedal: Dieťa, rozpamätaj sa, že si ty vzal svoje dobré vo svojom živote a Lazar podobne zlé; a tak teraz on sa tu teší, a ty sa mučíš.

26 (UKR) Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.
26 (ROH) A nad to nado všetko medzi nami a vami je upevnená veliká priepasť, aby tí, ktorí chcú prejsť odtiaľto k vám, nemohli, ani aby sa tí tamztade k nám nedostali.

27 (UKR) Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:
27 (ROH) A povedal im: Prosím ťa tedy, otče, žeby si ho poslal do domu môjho otca,

28 (UKR) маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.
28 (ROH) lebo mám päť bratov, nech im dôrazne svedčí, aby neprišli aj oni do tohoto miesta múk.

29 (UKR) Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.
29 (ROH) A Abrahám mu povedal: Majú Mojžiša a prorokov, nech tých počúvajú!

30 (UKR) Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.
30 (ROH) A on povedal: Nie, otče Abraháme, ale keby niekto z mŕtvych išiel k nim, budú činiť pokánie.

31 (UKR) Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.
31 (ROH) Na to mu povedal Abrahám: Ak nepočúvajú Mojžiša a prorokov, neuverili by, ani keby niekto vstal z mŕtvych.