Verš 1
І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.
Mk 10:1 - І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.
Verš 3
приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із, жінкою своєю за всяку вину?
Mk 10:2 - І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.
Verš 4
Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх?
Gn 1:27 -
Verš 5
І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть у двох тїло одно;
Gn 2:24 -
Ef 5:31 - Того-то покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть у двох одно тіло.
1Kor 6:16 - Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло.
Verš 6
так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе.
1Kor 7:10 - Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком.
Verš 7
Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?
Dt 24:1 -
Jer 3:1 -
Verš 9
Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб ; і хто з розвідкою оженить ся робить перелюб.
Mt 5:32 - Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.
Mk 10:11 - І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.
Lk 16:18 - Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.
1Kor 7:10 - Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком.
Verš 11
Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.
1Kor 7:7 - Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.
1Kor 7:17 - Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.
Verš 13
Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.
Mk 10:13 - І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.
Lk 18:15 - Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
Verš 14
Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.
Mt 18:3 - і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне.
1Kor 14:20 - Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.
1Pt 2:2 - Яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасенне;
Verš 16
І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життв вічне?
Mt 10:17 - Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;
Lk 18:18 - І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.
Verš 18
Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь. Не сьвідкуй криво;
Ex 20:12 -
Dt 5:17 -
Rim 13:9 - Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.
Verš 19
Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого..
Lv 19:17 -
Mt 22:39 - Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
Mk 12:31 - А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
Gal 5:14 - Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого.
Jak 2:8 - Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;
Verš 21
Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.
Lk 12:33 - Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть.
Lk 16:9 - І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.
Mt 6:19 - Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть.
1Tim 6:19 - скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне.
Verš 23
Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.
Prís 11:28 -
Mk 10:23 - І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!
Lk 18:24 - Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
Verš 26
Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.
Jób 42:2 -
Jer 32:17 -
Za 8:6 -
Lk 1:37 - Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
Lk 18:27 - Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
Verš 27
Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшди сдїдом за Тобою; що ж буде нам?
Mt 4:20 - Вони ас зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним.
Mk 10:28 - І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
Lk 5:11 - І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним.
Lk 18:28 - Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
Verš 28
Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
Lk 22:30 - щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
Verš 29
І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.
Dt 33:9 -
Jób 42:12 -
Verš 30
Тільки ж многі перві будуть останнї, а останні - перві.
Mk 10:31 - Многі ж перві будуть останнї, а останні перві.
Lk 13:30 - І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні.
Mt 19,1-9 - Mk 10, 1–12.
Mt 19,3-15 - Mk 10, 13–16; Lk 18, 15–17.
Mt 19,4 - Gn 1, 27.
Mt 19,5-6 - Gn 2, 24."Jedno telo" je hebraizmus a vyjadruje jednu morálnu bytosť. Kristus tu kategoricky potvrdzuje nerozlučnosť manželstva.
Mt 19,7 - Porov. Dt 24, 1.
Mt 19,9 - Kresťanské manželstvo nemožno zrušiť ani vtedy, ak sa jedna zo stránok dopustí smilstva. (Čo znamená "smilstvo", o ktorom hovorí Ježiš, pozri poznámku k Mt 5, 32). Dovoľuje sa iba dočasné alebo aj doživotné odlúčenie – separácia – manželov, čím však manželstvo medzi nimi nezaniká. Pozri aj Mt 5, 32; Lk 16, 18; 1 Kor 7, 10–11.
Mt 19,11-12 - Dobrovoľne sa zrieknuť manželstva z lásky k Bohu je záslužný skutok. Stáva sa to pod vplyvom zvláštnej milosti. Nie všetci sú teda na to povolaní. Ide o jednu z evanjeliových rád, pomocou ktorých možno dosiahnuť kresťanskú dokonalosť.
Mt 19,16-26 - Mk 10, 17–27; Lk 18, 18–27.
Mt 19,21 - Ježiš tu odporúča chudobu a poslušnosť ako prostriedok na ľahšie dosiahnutie dokonalosti. Obe, spolu s čistotou, o ktorej bola reč vo vv. 11–12, tvoria tri evanjeliové rady.
Mt 19,24 - Týmito slovami Pán Ježiš netvrdí, že by boháči vôbec nemohli byť spasení. Príslovím o ťave zdôrazňuje, že ťažko získajú spásu tí, čo sa nezriadene viažu na bohatstvo.
Mt 19,27-30 - Mk 10, 28–31; Lk 18, 28–30.
Mt 19,28 - Odmenou apoštolov bude osobitná, a to autoritatívna účasť na Kristovej sláve pri Poslednom súde. Dvanásť kmeňov Izraela tu znamená nový Izrael, Cirkev.
