Hľadaný výraz: lk 1-2, Preklad: Ukrajinský preklad, Počet výsledkov: 2
| 1 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі, 2 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова; 3 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле, 4 щоб знав певноту того, чого тебе навчено. 5 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета. 6 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні. 7 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх. 8 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом, 9 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню. 10 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження. 11 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної. 12 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його. 13 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан. 14 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся. 15 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї. 16 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. 17 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових. 18 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх. 19 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се. 20 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї. 21 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві. 22 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий. 23 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї. 24 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи: 25 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми. 26 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет, 27 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария. 28 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами. 29 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке. 30 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. 31 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. 32 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: 33 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. 34 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? 35 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим. 36 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною. 37 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово. 38 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел. 39 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин; 40 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою. 41 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим, 42 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. 43 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене? 44 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй. 45 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа. 46 І рече Мария: Величає душа моя Господа, 47 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм, 48 що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди: 49 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його. 50 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його. 51 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ; 52 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; 53 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї; 54 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, 55 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. 56 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї. 57 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина. 58 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею. 59 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією. 60 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном. 61 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим. 62 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його. 63 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї. 64 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога. 65 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті. 66 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним. 67 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи: 68 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму, 69 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого, 70 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,) 71 спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших, 72 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий, 73 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим, 74 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись, 75 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого. 76 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його; 77 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх, 78 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти, 79 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою. 80 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем. |
| 1 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїнне від кесаря Августа переписати всю вселенну. 2 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї. 3 Ійшли всі записуватись, кожен у свій город. 4 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового) 5 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. 6 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй. 7 І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї. 8 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї. 9 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим. 10 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. 11 Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому. 12 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах. 13 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: 14 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє. 15 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам. 16 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах. 17 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се. 18 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними. 19 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм. 20 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них. 21 І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі. 22 І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом, 23 як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся; 24 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят. 25 І ось був чоловік у Єрусалимі ва ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому. 26 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього. 27 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него, 28 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав: 29 Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм: 30 бо виділи очі мої спасенне твоє 31 що приготовив єси перед лицем усіх людей, 32 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля. 33 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него. 34 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть, 35 (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки. 36 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого; 37 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день. 38 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі. 39 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет. 40 Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому;, 41 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи. 42 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм, 43 і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його, 44 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими. 45 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його. 46 І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого. 47 Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його. 48 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе. 49 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені? 50 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм, 51 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм. 52 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей. |
